Звіт про гірський туристський спортивний похід ІІІ категорії складностіпо Західному Кавказу (Теберда — Домбай — Архиз)

Маршрутная книжка № 38-08
Руководитель — Скуловатова Олена Вікторівна
Адрес руководителя: Київ, Шолом Алейхема 22, 141
т. 8(066)219-91-85, (044)513-90-46
e-mail: soval@bk.ru

 

Маршрутно — кваліфікаційна комісія розглянула звіт і вважає, що похід може бути зарахований усім учасникам і керівнику як похід III категорії складності

 

Киев 2008

 

1. Довідкові данні про туристський спортивний похід.

Зміст

1. Довідкові данні про туристський спортивний похід.

1.1.  Параметри походу.

1.2.  Докладна нитка маршруту.

1.3.  Інформація про учасників.

2. Аварійні виходи з маршруту та його запасні варіанти.

2.1. Аварійні виходи з маршруту.

2.2. Можливі варіанти проходження маршруту.

2.3. Зміни маршруту та їх причини.

3. Графік руху.

4. Технічний опис проходження маршруту.

5. Технічні перепони.

6. Паспорта перевалів.

7. Висновки і рекомендації по проходженню маршруту.

 

1.1. Параметри походу. 

Вид

Категорія складності

Кількість ходових днів

Довжина активної частини походу

Термін проведення

гірський

ІІІ

12 (+ 1 днівка)

163

01.07.08-13.07.08

 

1.2. Докладна нитка маршруту.

С. Теберда — дол. р. Муху — пер. Муху (н.к., 2764) — дол. р. Мала Марка — дол. р. Марка — в. Велика Марка (1Б, 3758) — пер. Улу-Марка (2А, 3400) — дол. р. Хутий — п. Домбай — а.л. Алібек — дол. р. Алібек — пер. Ноги Сулахат (2А, 3200)- дол. р. Джаловчат — дол. р. Каракая — пер. Північно Каракайський (1Б, 3100) — лед. Марухский — дол. р. Маруха — пер. Бугайчат (н.к, 2800) — дол. р. Бугайчат — ур. Чортів млин — Зелені озера — в. Софія (2А, 3637м) (рад) — пер. Кожухова (2А, 3400м) — Спартаківські ночівлі — дол. р. Софія — дол. р. Псиш — пос. Архиз

 

1.3. Інформація про учасників.

ПІБ

 

Дата народження

Місце роботи

Контакт

Туристський досвід

Посада в поході

Скуловатова
Олена
Вікторівна
Скуловатова Олена Вікторівна

22.04.1982

КХК, викладач,

Шолом Алейхема 22, 141. 5139046, 80662199185

3 (Кавказ), 2 (Кавказ кер), 1 (Крим, Карпати кер).

Керівник

Клочан
Ігор
Петрович
Клочан Ігор Петрович

17.03.1977

«Експерт» продавець

В.Славгородс ька 3, к.5, 80679185827

Кавказ (1)

Фотограф, літописець
Андрущенко
Микола
Сергійович
Андрущенко Микола Сергійович

26.12.1986

У-тет Шевченко, студент

Ломоносова 45,     11. 80663559397

Кавказ (2), Крим (2)

Орієнтувальник, зав. по спорядж.

Шаповал
Андрій
Вікторович
Шаповал Андрій Вікторович

23.07.1973

НАУ, викладач

Київ, Наумова 39, к. 85

Кавказ (4)

Завхоз

Толбатов
Євген
Юрійович
Толбатов Євген Юрійович

28.02.1986

Університет Шевченко, студент, 8

Ломоносова 45, 11, 0962828272

Кавказ (2)

Ремонту вальник

Токар
Тарас
Олександрович
Токар Тарас Олександрович

15.06.1981

КПІ, студент

Жукова  44, к.21, 805003570

Кавказ (2)

Медик

 

2. Аварійні виходи з маршруту та його запасні варіанти.

2.1. Аварійні виходи з маршруту:

  1. Дол. р. Чучхур (або Ур. Чортів Млин)- с. Архиз
  2. Дол. р. Аксаут — с. Червоний Карачай
  3. Дол. р. Алібек — а.т. Алібек
  4. Дол. р. Марка — пер. Бадук (1Б).

 

2.2. Можливі варіанти проходження маршруту:

  1. Пер. Чучхур (1А) — замість пер. Кожухова (2А)
  2. Пер. Чучхурська щілина (1Б) — замість пер. Кожухова (2А)
  3. Пер. Хибний Кизгич — пер. Токмак — замість пер. Кожухова (2А)
  4. Пер. Хагега (н.к.) — замість пер. Каракая (1Б)
  5. Пер. Сулахат (1А) — замість пер. Ноги Сулахат (2А)
  6. Пер. Бадук (1А) — замість пер. Уллу-Марка (2А)

 

2.3. Зміни маршруту та їх причини.

Заплановане сходження на вершину Велика Марка (1Б) не відбулося. Метою заходу було підвищення спортивної кваліфікації учасників і воно не впливало на категорійність походу. У день, на який було заплановано сходження, з ранку погода була сприятлива, лише на горизонті з’являлися невеликі хмарки. Група піднялась на льодовик, що став дещо більшим через велику кількість снігу. За кілька годин погода зіпсувалась, почалась заметіль і стало зрозуміло, що сходження є неможливим. Поставили намети і порадившись прийшли до висновку, що так як це початок маршруту і чекати погоди недоцільно, з точки зору виконання плану походу, доведеться відмовитись від сходження. Ввечері сніг припинився і ми провісили перила підйому на перевальну сідловину пер. Уллу-Марка і зранку (в 4:30 щоб пройти поки погода знов не зіпсувалась) перевалили і вже о 8.30 з долини ми споглядали як погода швидко псується, але на той час ми вже вийшли з сніжно-льодової зони.

 

3. Графік руху.

Дата, день у дорозі

Назва відрізку шляху
 

Час

Кілометраж відрізку

Метеоумови

 

Опис відрізку

1 01.07.08

с. Теберда — дол. р. Муху — пер. Муху

3 год

12,5 км

Сонячно

Від с. Теберда веде широка набита дорога на пер. Муху.

 

пер. Муху — дол. р. Мала Марка

3 год 15 хв

5,7 км

Сонячно

Спуск з перевалу по стежці, що губиться на крутому трав’яному схилі. Переходимо в брід р. Мала Марка і знаходимо стежку, що спускається в долину і веде вздовж лівого ор. берега р. Марка в долину р. Марка.

 

Всього за день

6 год 15 хв

18,2 км

 

 

2 02.07.08

Дол. р. Мала Марка —  р.   Мала Марка    — дол. р. Марка — витік р. Марка

5 год 20 хв

12,2 км

Ясно. Ввечері хмарно, вітер, йде легкий сніг.

Йдемо правим ор. берегом р. Марка. Ущелина має стежку. Вона забирає вверх у потрібному напрямку. Виходимо в заболочену першу висячу долину, далі обходячи з ліва баранячі лоби піднімаємось в другу висячу долину, потім під льодовик (вже піднявшись бачимо позаду озеро). Через велику кількість снігу на початку літа розмір льодовика оцінити важко. Границя снігу знаходиться набагато нижче, ніж має бути край льодовика. Проводимо сніжно-льодові заняття.

 

Всього за день

5 год 20 хв

12,2 км

 

 

3 03.07.08

Витік р. Марка — л. Марка

3 год 20 хв

1,7 км

Перша пол. дня — ясно, потім заметіль.

Піднімаємось по сніжнику, що переходить в закритий льодовик. Перевальний зліт знаходиться зліва від в. Велика Марка, він засипаний снігом, висить зверху сніговий надув.

Великий бергшрунд під злетом засипаний снігом.

В непогоду поставили табір і в двох вирушили ввечері провісити перила підйому. Бергшрунд обходимо зліва по ходу, де він звужується, траверсуємо сн. схил (близька 40° з набором висоти вправо близька 200м). Провішуємо дві нитки перил до сідловини перевалу.

 

Всього за день

3 год 20 хв

1,7 км

 

 

4 04.07.08

Л. Марка — 1 год пер.   Уллу-Марка

30 хв

0,3 км

Сонячно

Виходимо рано (о 4:40) через небезпеку погіршення погоди і сходу лавин. Йдемо вже протореним шляхом.

 

пер. Уллу-Марка — дол. р. Хутий

7 год 20 хв

10,2 км

Сонячно

Спускаємось з перевалу по центру, сніжним схилом 50 м, крутизна 50-55°. Потім виходимо на сніг і рухаємось у напрямі до озера в лівій частині         льодовика. Обійшовши озеро виходимо на сніг і   продовжуємо рух до морен. Спускаємось по трав’яним, місцями осипним схилам до виположення зі струмочком і невеличким озерцем. Далі спускаємось до осн. р. Хутий. Продираємось лівим берегом. Залишки тропи з’явились лише у хвойному лісі. До цього продирались буреломом.

 

Всього за день

8 год 50 хв

10,5 км

 

 

5 05.07.08

Дол. р. Хутий — с. Домбай

4 год 20 хв

6,0 км

Ясно, сонячно

По розваленому мосту перебираємось на правий ор. берег р. Хутий і спускаємось по лісу вздовж лівого    ор. берега р. Аманауз. Тропи практично немає. Все густо поросле. По мосту переходимо на територію колишнього а. л. Домбай.

 

с. Домбай — а. л. Алібек — витік   р. Алібек

4 год 30 хв

9,0 км

Ясно, сонячно, вночі шквальни й вітер

Від Домбаю до Алібеку веде дорога, далі стежка. Звертаємо з неї на право орієнтуючись на водопад (біля в. Семенів-Баші). Йдемо лісом. Стежка підіймається круто в гору забираючи на трав’яний хребет, йдемо траверсуючи його по тропі і виходимо чітко навпроти сніжників, що ведуть до перевалу з права від витоку р. Алібек

 

Всього     за день

8 год 50 хв

15,0 км

 

 

6 06.07.08

Витік р.Алібек — пер. Ноги Сулахат

2год 15 хв

1,4 км

Ясно, сонячно

Підйом на перевал по закритому льодовику, кут   25º,  останні 100 метрів підйом по крутому кулуару засипаному снігом до 45º, останні 10 метрів пологі, вправо на перевалі стежка вздовж стіни на спуск.

 

Пер. Ноги Сулахат — р. Джаловчат — дол. р. Аксаут

8 год 20 хв

5,2 км

Ясно, підвечір нахмарил о і пішов дощ, шквальний вітер

Спуск по кулуару зі сніжником 120м 40º. Далі пологий закритий льодовик, що закінчується баранячими лобами. З центру льодовика перейшли траверсом до скал і спустились дюльфером 35 м в лівий сніговий кулуар, який перейшли впоперек з перилами і спустились лівим бортом кулуару по осипу на останню ступінь льодовика. Потім по рівному льодовику до р. Джаловчат. Ріка витікає з льодовика водопадом по баранячим лобам. З права йде натоптана стежка спочатку по берегу р. Джаловчат, потім забирає вгору. Внизу ріка тече скельним каньйоном.

 

Всього за день

10 год 35 хв

6,6 км

 

 

7 07.07.08

Півднівка

 

 

 

 

 

Дол. р. Аксаут — витік р. Каракая

6 год 35 хв

5,6 км

Ясно, сонячно з вечора піднялись хмари, туман

Стежка якою ми рухались серпантином спустилась до дороги, що вела в копальні і далі в дол. р. Аксаут. По долині веде бита дорога правим ор. берегом. Аксаут перейшли в брід і в пошуках тропи на пряму піднялись вгору, продершись лісом вийшли на траверсуючу стежку, що веде в висячу долину і до початку льодовика.

 

Всього за день

6 год 35 хв

5,6 км

 

 

8 08.07.08

Витік р. Каракая — пер. Північно-Каракайський

2 год 15 хв

1,9 км

Сонячно

Шлях на перевал по закритому снігом льодовику, рухаючись по центру, ближче до правого ор. борту виходимо до скельної сідловини, останні кілька метрів крутий скельний підйом (засипаний снігом).

 

пер. Північно-Каракайський —  льод. Марух — дол. р. Марух

3 год 20 хв

7,2 км

Сонячно

Спускаємось по льодовику вниз по лінії падіння води і далі вздовж р. Маруха. На лівий берег переправляємось по сніжному мосту в кінці сніжників.

 

Півднівка

 

 

 

 

 

Всього за день

5 год 35 хв

9,1 км

 

 

9 9.07.08

Дол. р. Марух-Пер. Бугайчат

3 год

2,6 км

Сонячно

Підйом на перевал по схилу 25-30º. У верхній частині схил травянисто-осипний.

 

Пер. Бугайчат — дол. р. Кизгич.

5 год 40 хв

6,8 км

Сонячно, невелика хмарність

Спуск спочатку по схилу з високою травою. Далі траверс трав’яного схилу трохи вище кромки лісу. Стежка губиться в лісі і довелося продиратись навпростець, забираючи в право і в сосновій частині лісу вдалося спуститись в дол. р. Кизгич.

 

Всього за день

8 год 40 хв

9,4 км

 

 

10 10.07.08

Дол. р. Кизгич — ур. Чортів Млин — витік   р. Чучхур

6 год 15 хв

10,7 км

Ясно, сонячно після обіду дощ, потім вщух але було сиро і хмарно

Р. Кизгич переходимо вбрід. По лівому ор. берегу веде впевнена стежка. За ур. Чортів млин вона є гіршою і місцями губиться. Йде вона спочатку по березовому криволіссю, а потім по галявинам, що поросли високою травою (на стежці трапився кинутий курінь прикордонників) виходить в висячу долину вздовж лівого берега водоспадів. Проходимо першу і другу висячі долини вже справа ор. від водоспадів, продираючись нескладними скалами зарослими рододендронами. Виходимо на осипний гребінь наступної висячої долини.

 

Всього за день

6 год 15 хв

10,7 км

 

 

11 11.07.08

Витік р. Чучхур — Зелені озера — цирк пер. Кожухова

2 год 40 хв

2,3 км

Ясно, сонячно

Підйом з долини до Зелених озер осипний 30º. Від озер переходимо через цирк п. Холодовського в цирк пер. Кожухова. На осипах ставимо баз. табір.

 

Цирк пер. Кожухова — південно-східний відріг в. Софія — в. Софія

4 год

2,0 км

Ясно, сонячно, але з’являються хмарки

Радіально виходимо в бік південно-східного відрогу в. Софія. Шлях проглядається досить чітко. Йдемо по закритому льодовику, далі 600 м осипу 20-30º, виходимо на зх. плече в. Софія 300 м простого та середньої складності гребня з вершинною баштою.

 

Спуск з в. Софія

2 год

2,0 км

Хмарно з проясненнями

Спуск по шляху підйому (використовували розвішені на підйомі мотузки).

 

Всього за день

8 год 40 хв

6,3 км

 

 

12 12.07.08

Цирк пер. Кожухова — пер. Кожухова

2 год

0,8 км

 

Пологий закритий льодовик виводить на перевальний зліт. Підйом по широкій засипаній снігом полці.

 

пер. Кожухова — дол. р. Софія

4 год

6,1 км

 

Спуск по закритому льодовику 35º круто забираючи в ліво до верхнього бергшрунду. Бершрунд засипаний снігом. Випускаємо першого на страховці і він перевіряє прохід -перейти можна. Далі закритим льодовиком в обхід нижнього бергшрунду в напрямі льодовикового озера. Від нього спуск у висячу дол. р. Ак-Айри по сніжниках і осипах. Висячою долиною йде натоптана стежка. Вона веде вниз здовж річки серпантином по 30º схилу і виводить в дол. р. Софія.

 

Півднівка

 

 

 

Прогулянки до Софійських водоспадів, баня, що виявилась прямо на р. Софія.

 

Всього за день

6 год

6,9 км

 

 

13 13.07.08

Дол. Р. Софія — с. Архиз

3 год 15 хв

17,9 км

 

На протилежний берег р. Софія переходимо по товстих колодах. По дол. р. Софія веде ґрунтова дорога. Пересікаючи р. Псиш по мосту вона переходить в ширшу дорогу, що веде по берегу р. Псиш до с. Архиз.

 

Всього за день

3 год 15 хв

17,9 км

 

 

Примітки

  • Відлік часу ведеться від початку відрізку.
  • У всьому звіті правий і лівий берег вказується в орографічному смислі, крім місць вказаних окремо.

4. Технічний опис проходження маршруту.

День перед перший

До Черкеська нас привезла незмінна п’ятигодинна електричка, в якій ми намагались надолужити недоспані в потязі години. З нами також їхали ще кілька груп, але як відомо такі потяги мають властивості резини. Тому всі щасливо розмістились на других поличках і мало не проїхали пункт призначення. Як завжди «привітні», нас на вокзалі знімали з потягу перевізники та міліціонери, останніх задовольнив список групи, а перших ми лишили не з чим, вирішивши зробити все самостійно — відповідно — дешево.

З метою мобілізації зусиль ми поділились: двоє учасників поїхали до Домбаю з заброскою і в Теберду оформити перепустки в заповідник. Двоє лишились на вокзалі з речами, а двоє об’єднавшись з керівником пішохідної трійки С. Палієнком поїхали реєструватись та оформляти перепустки в прикордонну зону. Перша частина пройшла досить оперативно (заплатили таксисту по 100 рублів за учасника і «приїхали всі до нього в гості» — тобто оформили реєстрацію а Російській федерації на його ім’я), а от прикордонники нас протримали до вечора. Наші хлопці на вокзалі взяли автобус і приїхали до застави і вже всі разом ми попрямували до Теберди, де томились наші друзі. По дорозі пробили колесо автобуса і в місці призначення опинились лише поночі. Пройшовши битою дорогою, густо вкритою коров’ячими кізяками, ми таки вибрали досить живописне місце на березі р. Муху де і зупинились.

 

День 1.

Фото 1

На перевал Муху (н.к., 2764) (фото 1) веде дорога, трапляються коші. Перевальна сідловина широка. Є тур і записки (зняли записку Групи туристів з Донецька Клуб «Архар», похід 1 к.с.). Спуск з перевалу йде по стежці, що губиться на крутому трав’яному схилі. Переходимо вбрід р. Мала Марка і знаходимо стежку, що спускається в долину вздовж р. Марка. По долині є багато стежок. Стаємо на ночівлю в сосновому лісочку на березі р. Марка.

 

 

 

 

 

День 2.

Піднявшись о 6.30, вийшли о 8.00. Йдемо долиною вздовж правого ор. берега р. Марка. Є

Фото 2 Фото 3

11 стежка, що забирає вгору в потрібному напрямку. Виходимо в заболочену першу висячу долину. Далі обходячи зліва баранячі лоби, піднімаємось в другу висячу долину. Підходимо під льодовик по сніжникам (вже піднявшись бачимо знизу озеро (фото 2, 3)). Розмір льодовика більший ніж описується у звітах, через велику кількість снігу. Ставимо табір і ще лишається час на сніжно-льодові заняття, які тут же і проводимо. Перевал і вершина не проглядаються.

 

День 3.

Зранку погода ясна, але вдалині видно хмари. Вирішуємо піднятись на льодовик і там визначитись, чи йти на вершину Велика Марка (1Б, 3758). Обходимо озеро під льодовиком

Фото 4

Фото 5

 

 

 

 

 

 

 

з права по ходу. Підіймаємось сніжником, що переходить в закритий льодовик (фото 4, 5). Ідемо у зв’язках по троє, орієнтуючись в напрямку вершини. За півтори години бачимо

Фото 6

Фото 7

 

Фото 8

Фото 9

перевальний зліт пер. Уллу-Марка (2А,3400). Він знаходиться зліва від в. Велика Марка. Підйом густо засипаний снігом. Зверху проглядається сніжний надув. На інших перемичках також висять снігові надуви. Є небезпека сходження лавин. Погода псується і ми розуміємо, що йти на вершину не розумно — погода не дозволяє, а чекати її покращення ми не можемо. Ставимо табір (фото 8, 9). Починається заметіль, видимість зникає. Увечері розпогоджується. Я і Коля ідемо подивитись перевал і провісити перила підйому, так як він виглядає досить крутим. Великий бергшрунд під перевальним зльотом засипаний снігом. За описом він обходиться як з права, так і зліва. Обходимо його зліва по ходу, де він звужується, траверсуємо сніговий схил (близько 40° з набором висоти вправо близько 200 м). На перевальну сідловину провішуємо дві нитки перил, роблячи в снігу східці. Останні 5 метрів забираємо вправо від снігового надуву і по заледенілим скелям (5 метрів) крутого підйому 60° виходимо на перевал де і кріпимо перила. На перевальній сідловині великий сніговий надув, що обривається на схід 3-хметровою стінкою. Тур з права по ходу, але записки немає. З перевалу видно стежку по гребню у напрямку вершини (за описом на Вершину Велика Марка ходять з перевалу).

 

День 4.

Встаємо дуже рано, о 4 годині. Виходимо без сніданку о 4:40, через можливе погіршення

Фото 10

Фото 11

 

погоди і небезпеку сходження лавин. На дворі мороз. Підіймаємось протореним шляхом. Наші перила висять, не дивлячись на снігопад, що був вночі. Де-не-де доводиться їх викопувати. Перевальна сідловина широка, скеляста. Спускаємось з перевалу по центру

Фото 12

 Фото 13

 

снігового схилу 50м, крутизною 45-50° спортивним спуском, здьоргуємо перила льодорубним хрестом. За описом можливий також спуск у півн. частині сідловини по вузькому крутому кулуару довжиною близько 100м. Цей шлях здався нам менш безпечним. Виходимо на сніг і рухаємось у напрямі озера, в лівій частині льодовика. Обійшовши озеро виходимо на сніг і продовжуємо рух до морен. Доводиться тропити. Сніг на морені провалюється, що ускладнює рух. Спускаємось по трав’яним схилам до висячої долини зі струмочком і невеличким озерцем. Знімаємо  всі мокрі речі і сушимось. Бачимо як швидко псується погода в горах і розуміємо, що нам вдалось проскочити. Обідаємо. Купаємось.

Далі спускаємось до основи річки Хутий. Продираємось лівим орографічним берегом. Залишки стежки з’явились лише у хвойному лісі. До цього рухались буреломом, дуже складно перелазячи завали дерев. Ночуємо біля залишків мосту через р. Хутий.

Фото 14

Фото 15

Фото 16Фото 17

 

День 5.

Знову рано піднялись (о 5.15). По розваленому мосту переходимо на правий берег р. Хутий. Пробираємось лісом вздовж лівого берега р. Аманауз. Тропи практично немає. Все густо поросле. До обіду по мосту переходимо на тер. колишнього а.л. Домбай.

Фото 18Забираємо заброску в Домбаї (фото 18) і ґрунтовою дорогою підіймаємось до а.л. Алібек. По дорозі заходимо на кладовище альпіністів. За а.л. Алібек дорога погіршується і переходить в стежку. Орієнтиром повороту на потрібну стежку слугує водоспад в районі вершини Семьонов Баши. Забираємо на ледве помітну тропу в потрібному напрямі. В лісі спиняємось на обід.

Виходимо на стежку, що забирає круто вгору трав’яним відрогом. Піднімаємось нею. Далі вона траверсує схил і рухатись стає легко і приємно. Відкриваються живописні краєвиди.

Добре проглядається Алібекський льодовик. Стежка приводить до витоків р. Алібек.

Знаходимо місце на траві і спиняємось.

 

 

 

День 6.

14 Підіймаємось рано і виходимо на пер. Ноги Сулахат (2А, 3200) (фото 21), інша назва Сулахат Південна. Підйом на перевал по закритому льодовику засипаному снігом, кут 25º (фото 20), останні 100 метрів підйом по крутому кулуару засипаному снігом до 45º (фото

Фото 19

Фото 20

19), останні 10 метрів виполохуються (фото 22), в право трапа на спуск. Підйом на перевал чітко проглядається з самого початку. Останню круту частину проходимо інтенсивно вибиваючи сходи в снігу, що вкриває лід. (Зазначимо, що всі учасники мали гарні кішки, що звільнило нас на багатьох ділянках маршруту від провішування додаткових перил, що при кішках ВЦСПС довелось би зробити, так як підйом місцями дуже крутий та небезпечний).

 

Фото 21

Фото 22

Фото 23

Фото 24

Сідловина перевалу скельна (фото 23). Варіантів спуску було три. По скельному кулуару (самий лівий) — ми оцінили його як камненебезпечний, по сніговому кулуару, орієнтуючись на скельний гребінь і можливо третій варіант — пройшовши скали в право за скельним відрогом, але ми його не перевіряли, так як мали опис, з рекомендацією йти середнім кулуаром (фото 24-28). Першу мотузку закріпили на скелях петлею і спустились по крутому снігу 50º, на п’ятдесят метрів до виступу в скельному гребні. Звідти ще 50 метрів — 40º. І з останньої бази повісили спортивний спуск. Далі в зв’язках по пологому закритому

Фото 25

Фото 26

Фото 27Фото 28

льодовику, що закінчується баранячими лобами. З центру льодовика перейшли траверсом вліво до скель, акуратно пройшли їх лазаньям і вибравши місце спустились дюльфером 35 м (фото 29) по стіні на прості скелі, які теж пролізли до лівого снігового кулуару. Його перейшли траверсом з перилами і спустились лівим бортом кулуару по осипу на останню ступінь льодовика. Потім рівним льодовиком до р. Джаловчат (фото 30). Ріка витікає з льодовика водоспадом по баранячим лобам. З права йде натоптана стежка спочатку по берегу р. Джаловчат, потім забирає в гору і йде високо траверсуючи схили. Внизу ріка тече по скельному каньйону. В плоскому місці стаємо на ночівлю. Вночі підіймається ураганний вітер і йде дощ.

Фото 29

Фото 30

 

День 7.

Попередній день був досить напруженим і технічним, тому приймаємо рішення зробити півднівку. Встаємо пізно, палимо багаття і повільно збираємось. Виходимо в обід. Стежка якою ми рухались серпантином спускається  до дороги, що колись вела в копальні, які зараз покинуті. Спускаємось в долину р. Аксаут. По долині веде бита дорога правим ор.

Фото 31

берегом р. Аксаут. Переходимо її в брід по троє, вибравши місце розливу (фото 31). Обідаємо та викручуємо шкарпетки.

За описом мала бути стежка, що веде на перевал. Не знайшовши її, ми пішли на пряму вгору. Продираючись лісом і прямуючи ведмежою стежкою, виходимо на траверсну стежку, що веде в висячу долину і далі до початку льодовика лівим ор. берегом р. Каракая. Там на моренах стали на нічліг, розпаливши рододендронове багаття. Піднялись хмари і ми опинились в тумані.

 

 

 

 

 

День 8.

Фото 32

Фото 33

 Встаємо традиційно рано. Шлях на пер. Північно Каракайський (1Б, 3100) по закритому снігом льодовику (фото 32). Рухаємось центром, ближче до його правого ор. борту (фото 33). За півтори години виходимо до маленького скельного підперевального злету (фото 34) (6 метрів). Лазання нескладне (фото 35). Сідловина широка і засипана снігом. Багато табличок пам’яті загиблих у роки війни (на перевалі велись бойові дії). Тур десь під снігом, ми його не відкопали.

Фото 34

Фото 35

Спускаємось по льодовику вниз по правому боку снігової мульди і далі по лінії падіння води. Льодовик закритий — йдемо в зв’язках. Спускаємось вздовж р. Маруха по сніжниках і виступах морен (фото36). На лівий берег переправляємось сніжним мостом (фото37). Ставимо табір і маємо ще півдня для відпочинку — сушимось і загораємо.

 

Фото 36

Фото 37

 

День 9.

Підйом на перевал Бугайчат (н.к, 2800) по схилу 25-30º. Місцями лежать сніжники. У верхній частині схил трав’янисто-осипний. Сідловини явної немає, точніше їх кілька. Знайшли тур, можливо і турів тут більше, але ми їх не шукали (Зняли записку Групи з КОФСТ, кер. Кожемяченко. Пройшли 20.07.07) (фото 38).

Фото 38

 Фото 39

Спуск спочатку по схилу з високою травою в напрямку ріки (фото 39). Далі траверс трав’яного схилу трохи вище межі лісу. Стежка губиться в лісі і доводится продиратись навпростець, забираючи вправо. Дуже складний відрізок. У сосновій частині лісу вдалося спуститись в долину р. Кизгич. Там знайшлись стежки і обладнане місце під стоянки. Судячи зі сміття тут відпочивають місцеві жителі. Зупинились на нічліг.

 

День 10.

Фото 40 Фото 41

З  ранку  проходимо  трохи  вздовж  р.  Кизгич  вниз  і,  вибравши  місце  розливу, Фото 42робимо спробу переправитись. Вода висока. Випускаємо першого і натягуємо перила через річку (фото 40, 41). Всі переходять по перилах. Випивши чаю і виливши воду, знаходимо стежку. По ній видно, що їздять вершники. За урочищем Чортів млин (фото 42) стежка є гіршою і місцями губиться. Спочатку вона йде березовим криволіссям, а потім галявинами, що поросли високою травою (на стежці трапився кинутий курінь прикордонників, де ми пересиділи дощ за столиком, ховаючись під густою кроною дуба і навіть знайшли банку тушонки, яку швиденько злопали зваривши супчик. Якість продукту перевірив наш пес, що ув’язався за нами ще під час броду р. Марух). Коли дощ вщух ми вийшли зі схованки і, прямуючи до Чучхурського водоспаду, піднялись вздовж нього в першу висячу долину лівим берегом водоспадів. Пройшли першу і другу висячі долини вже справа ор. від водоспадів, просувались нескладними скалами, що заросли рододендронами. Вийшли на осипний гребінь

наступної висячої долини. Далі довелось трохи спуститись вниз на сипуху, де ми поставили табір.

 

 

 

 

 

День 11.

Фото 43

Фото 45

 

Фото 43

Фото 46

 Фото 47

Встали рано, так як була актуальною ідея піднятись на в. Софія. Підйом з долини до Зелених озер осипний, 30º. Від озер переходимо через цирк пер. Холодовського через осип і сніжники в цирк п. Кожухова (фото 43). На виступах морен ставимо базовий табір. Три учасники відмовились від сходження на в. Софія (2А, 3637м). Тому ми втрьох, взявши спорядження, прямуємо у напрямі підйому по маршруту 2А.

Фото 48

Спочатку ідемо закритим льодовиком у зв’язках. Виходимо в бік південно-східного відрогу в. Софія (фото 44). Шлях проглядається досить чітко. Набираємо висоту 600 м осипом 20-30º. За годину виходимо на західне плече в. Софія. 300 м простого та середньої складності гребня з вершинною баштою. Йдемо гребенем провісивши одну нитку перил траверсу, потім ще одну (фото 45 — 47). Остання мотузка на вершинну башту. Вершина широка, можна намет ставити (фото 49). Хреста, що є на фото, ми не знайшли, певно розвалився, проте була записка. Своєї ми не взяли, тому просто її сфотографували і лишили (фото 48). Піднімались хмари. З’ївши шоколад і зробивши фото ми почали спуск по шляху підйому (фото 50). Останні мотузки підйому ми не знімали, що спростило спуск. В таборі нас чекав гарячий чай і суп. Виявилось, що всі наші команди чітко було чутно в таборі, хоча нас і не бачили до виходу на вершину. За час нашої відсутності перевал   пройшла   група   з   м.   Краснодара,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фото 49 Фото 50

учасники якої передали нашому тренеру, що чекав на нас в Архизі, що з нами все гаразд. В Архизі ми з ними зустрілись і поспілкувались.

 

День 12.

Встаємо рано. Дорогу на пер. Кожухова (2А,3400м) вчора хлопці продивились, коли підіймалась інші група (фото 51). Пологий закритий льодовик виводить на перевальний зліт. Він вкритий снігом, йдемо в кішках. Зверху скельний вихід, знімаємо кішки і ліземо по виходах скель. На сідловину вихід по широким поруйнованим полицям. Сідловина широка (фото 52), нижче можна поставити намети на льоду. Є табличка присвячена Кожухову. Тур під табличками (Зняли записку групи з Краснодара, що пройшли перед нами).

 

Фото 51

  Фото 52

Фото 53Фото 54

Фото 55

 Спуск по закритому льодовику 35º (фото 53). Круто забираючи вліво, йдемо вниз до верхнього бергшрунду (знов рятують якісні кішки, довелось би перила вішати, спускатись досить круто). Бершрунд засипаний снігом (фото 54). Випускаємо першого на страховці і він перевіряє прохід — можна перейти. Йдемо його слідами. Далі закритим льодовиком в обхід нижнього бергшрунду до льодовикового озера. Від нього спуск у висячу долину р. Ак-Айри сніжниками і осипами. Від Спартаківських ночівок чітка стежка. Деінде спускаємось глісером по сніжних схилах. Стежка веде вниз, здовж ріки серпантином по 30º схилу и виводить в долину р. Софія. Внизу в місці злиття р. Ак-Айри і Софія ми ставимо табір, в двадцяти метрах від вивіски «Пиво, айран, баня». На цьому спортивна частина походу закінчилась (фото 55). Ми сходили подивитись на Софійські водоспади і попарились в лазні.

 

 

День 13

Піднялись пізно. Часу вистачало. Переправились на протилежний берег р. Софія по товстих колодах. По дол. р. Софія веде ґрунтова дорога. Пересікаючи р. Псиш по мосту, вона переходить в крупнішу дорогу, що веде по берегу р. Псиш до с. Архиз. На Мостовій поляні ми прикупили сувенірів. В Архизі нас чекав тренер і гарячий борщ зі сметаною. Стали під Архизом на галявині з суницею.

 

 

Фото 56

 

 

День (після похідний).

Зранку автобус відвіз нас в Черкеськ, де ми скооперувались з групою Сергія Палієнко і взяли автобус до Невинномиску. Один наш учасник (Андрущенко Микола разом з тренером -Куцаєвим В.В. поїхав в а.л. Уллу-Тау), а ми сиділи на брудному газончику вокзалу двома групами утворивши велике коло і… починалось цивільне життя ©

 

5. Технічні перепони.

Вид і назва перепони

Категорія складності

Характеристика

Шлях проходження

П. Муху

н.к.

Висота 2764 м. Підйом — трав’яний схил 5°, 150м. Спуск – крута стежка по трав’янистому схилу.З дол. р. Муху в долину р. Марка

П. Улу-Марка

Висота 3400м. Підйом закритим льодовиком. На верхньому перевальному зльоті 80 м перил близька 40° останні метри заледенілі скали 5 метрів 60°. Спуск — по сніговому кулуару до закритого льодовика.

З долини р. Марка в дол. р. Хутий.

П. Ноги Сулахат (Сулахат Південна)

Висота 3200м. Підйом закритим льодовиком   з    виступами   скель.    25º, останні  100 метрів підйом по крутому кулуару    засипаному    снігом    до    45º, останні 10 метрів пологі. Спуск по кулуару зі сніжником. Перша мотузка по крутому снігу 50º на 50 м до виступу в скельному гребні. Звідти ще 50 метрів 40º. Далі пологий закритий льодовик,  що закінчується  баранячими лобами. З центру льодовика траверс до скал і дюльфер 35 м. Перехід в лівий сніговий кулуар, який веде на останню ступінь льодовика.

З долини р. Алібек в долину р. Джаловчат.

П. Північно Каракайсь кий

Висота 3100. Підйом закритим льодовиком по центру. Останні метри скельний підйом (засипаний снігом). Спуск  закритим  льодовиком  по  лінії падіння води і далі вздовж р. Маруха.

З долини р. Джаловчат в долину р. Маруха.

П. Бугайчат

н.к.

Висота 2800. Підйом схилом 25-30º. У верхній частині схил травяністо-осипний. Спуск по схилу з травою. Далі траверс трав’яного схилу трохи вище кромки лісу. Стежка губиться в лісі.

З долини р. Маруха в долину р. Кізгіч.

В. Софія

Висота 3637. Підйом — обсипний схил. Скельний гребінь з легким та середнім лазаньям. Спуск по шляху підйома.

Від зелених озер по ПС гребню.

Перевал Кожухова (Топал Ауш)

Висота    3400.    Підйом    —    закритий льодовик, широка обсипна полка. Спуск — закритий льодовик, підрізаний бергшрунтом, морена, стежка.

З дол. р. Кизгич в дол. р. Софія

 

6. Паспорта перевалів. Перевал Уллу-Марка (2А,3400).

Долиною вздовж правого берега р. Марка є стежка, що забирає вгору в напрямку перевалу. Вона веде в заболочену першу висячу долину, далі обходячи зліва баранячі лоби, можливо піднятися в другу висячу долину, потім під льодовик по сніжникам (як що випадає

Фото 1

Фото 2

 

багато снігу). Вже піднявшись можна побачити знизу озеро (фото 1). На момент проходження розмір льодовика був більший ніж описується у звітах і позначено на карті, через велику кількість снігу (фото 2). В цьому цирку розташовується в. Велика Марка (1Б, 3758). Озеро під льодовиком обходити доцільно з права по ходу. Сніжники переходять у закритий льодовик, межі між ними не видно. Рухатись бажано в зв’язках. Орієнтуватись в напрямку вершини Велика Марка. За півтори години підйому можливо побачити перевальний зліт п. Улу-Марка (2А, 3400). Він знаходиться зліва від в. Велика Марка.

Фото 3

Фото 4

 

На момент проходження — підйом густо засипаний снігом (фото 3). Зверху проглядались снігові надуви.(фото 5) На інших перемичках також висіли снігові шапки, що загрожувало зходом лавин. Під перевальним злетом великий бергшрунд, був засипаний снігом. Він обходиться як з права так і зліва. Зліва по ходу він звужується. Вверх доцільно рухатись траверсуючи сніговий схил (близька 40° з набором висоти вправо близько 200 м). На перевальну сідловину (фото 4) було повішено дві нитки перил, роблячи в снігу ступені. Останні 5 метрів підйому проходились забираючи вправо від снігового надуву по заледенілим скелям (5 метрів) крутого підйому 60°. На перевальній перемичці великої сн. Надуви, вона широка і скеляста. (фото 6) Тур з права по ходу підйому. З перевалу видно тропу у напрямку вершини. Проглядається ГКХ та Ельбрус. Спуск з перевалу можливий по центру, сніговим схилом 50 м, крутизною 45-50° та у півн. частини сідловини по вузькому крутому кулуару довжиною близько 100 м. (фото 7, 8) (Цей шлях здався нам менш безпечним). Потім по снігу у напряму до  озера в лівій частині льодовика. Обійшовши озеро вихід на снігі далі до морен. Логічний шлях далі проходить по трав’яним схилам до площадки зі струмочком і невеличким озерцем.

Фото 5

Фото 6

Фото 7

 

 

 

 

 

 

 Фото 8

Лівим ор. Берегом іде спуск до осн. р. Хутий. Залишки тропи є лише у хвойному лісі. В момент проходження доводилось дертись буреломом. На р. Хутий є залишкі мосту. Далі потрібно рухатись вздовж лівого берега р. Аманауз. Тропи практично немає. Все густо поросле. Біля пос. Домбай міст до б.у. а.л. Домбай.

Перевал Ноги Сулахат (2А,3200 ) (інша назва Сулахат Південна)

Фото 9

Фото 10

До а.л. Алібек веде грунтова дорога., що минає кладовище альпіністів. За а.л. Алібек дорога погіршується і переходить в стежку. Орієнтиром повороту на потрібну стежку слугує водоспад в районі вершини Семьонов Баши. Тропка ледве помітна. У підніжжя відрогу стежка забирає круто вгору по трав’яному схилу. Далі вона траверсує схил з боку р. Алібек. Рухатись по ній легко і приємно, відкриваються чудові краєвили на Алібекський льодовик. Стежка приводить до витоків р. Алібек. На траві є місця для ночівлі. Перевал чітко проглядається (фото 9). Підйом на перевал закритим льодовом (можливо при меншому снігопаді він відкривається) кут 25º, останні 100 метрів підйом по крутому кулуару

Фото 11

Фото 12

засипаному снігом до 45º (фото 10), останні 10 метрів виполохуються (фото 11), в право стежка по скалах на спуск. Сідловина перевалу скельна (фото 12). Варіантів спуску три. По скельному кулуару (самий лівий) — небезпечний, падає каміння, по сніговому кулуару, орієнтуючись на скельний гребінь і можливо третій пройшовши скали в право за скельним відрогом, але ми його не перевіряли, так як мали опис, з рекомендацією середнього кулуару. Перша мотузка кріпиться на скелях петлею — спуск крутим сніговим кулуаром — 50º (фото 13), на п’ятдесят метрів до виступу в скельному гребні. Звідти ще 50 метрів — 40º (фото 14). І з останньої бази

Фото 13

Фото 14

можливо провісити спортивний спуск — 30º. Далі пологий закритий льодовик (фото 15), що

Фото 15

Фото 16

закінчується баранячими лобами. З центру  льодовика — траверс вліво (фото 16) до скель,

частина проходиться лазаньям. Далі спуск дюльфером 35 м вертикальної стіни (фото 17) на прості скелі які також проходяться лазаньям до лівого снігового кулуару, який траверсується до можливого спуску лівим бортом кулуару, що проходить мілким та середнім осипом і виводить на останню ступінь льодовика (фото 18). Потім рівним льодовиком до р. Джаловчат. Ріка витікає з льодовика водоспадом по баранячим лобам. Справа йде натоптана стежка спочатку по берегу р. Джаловчат, потім забирає в гору і йде високо траверсуючи схили. Внизу ріка тече по скельному каньйону. Стежка серпантином спускається до дороги, що колись вела зараз покинуті копальні. Долиною р. Аксаут веде гарна дорога. В місці розливу ріку можливо перейти вбрід.

Перевал Північно Каракайський (1Б, 3100).

За описом на перевал має бути тропа. Ми пішли на пряму вгору, орієнтуючись на ріку Каракая. Продерлись лісом і ведмежою стежкою вийшли на траверсну тропу, що веде в висячу долину і далі до початку льодовика

Фото 19

Фото 20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

лівим берегом р. Каракая. На маренах є місця для нічлігу. Шлях на перевал йде по центру льодовика, ближче до його правого ор. Борту (фото 19, 20). Підперевальний злет скельний (6 метрів). Лазання нескладне. Сідловина широка і засипана снігом. Багато табличок на честь війни (на перевалі велись бойові дії). Спуск льодовиком вниз по правому боку снігової мульди і далі по лінії падіння води. Льодовик закритий. Далі спуск вздовж р. Маруха по сніжниках і виступах марен. На лівий берег ми перейшли сніжним мостом.

Перевал Кожухова (2А,3400м) (Топал — Ауш).

Фото 23

Фото 24

Переправа через р. Кизгич, навіть в місцях розливу досить складна. Вода висока і стрімка. Потрібно наводити перила. Лівим ор. Берегом веде стежка. По ній їздять вершники. За ур. Чортів млин вона стає гіршою і губиться місцями. Веде вона березовим криволіссям, потім галявинами, що поросли високою травою. На стежці нам трапився кинутий курінь прикордонників. Підйом на перевал біля Чучхурського водоспаду. Тропа веде його лівим берегом до першої висячої долини. Перша і друга висячі долини проходяться вже правим ор. Бортом водоспадів. Підйом нескладними скелями, що поросли рододендронами виводить на обсипний гребінь наступної висячої долини. Далі потрібно трохи спуститись вниз на сипуху.

Підйом з долини до Зелених озер обсипний 30º. Від озер перейти через цирк п. Холодовського через осип і сніжники в цирк п. Кожухова. На виступах марен можливо поставити табір. Є площадки. Пологий закритий льодовик виводить на перевальний зліт. Він вкритий снігом. Зверху скельний вихід (фото 23). Сідловина широка (фото 24), нижче можна поставити намети на льоду. Є табличка присвячена Кожухову, тур поруч.

Спуск по закритому льодовику 35º. За описами є кілька варіантів: по центру, потім кілька мотузок через бергшрунди, зліва та справа. Ми обрали спуск з ліва — на початку від досить крутий, йшли прижимаючись до лівого борту льодовика. Дійшли до бергшрунду. Він був засипаний снігом. Випустили першого на страховці і він перевірив прохід. Далі закритим льодовиком в обхід нижнього бергшрунду до льодовикового озера. Від нього спуск у висячу дол. р. Ак-Айры сніжниками і осипами. Від Спартаківських ночівель чітка стежка. Стежка веде вниз, здовж ріки серпантином по 30º схилу и виводить в дол. р. Софія. В низу в місці злиття р. Ак-Айри і Софія вивіска «Пиво, айран, баня». Переправитись на

 

Фото 25

Фото 26

протилежний берег р. Софія можливо по товстих колодах. По дол. р. Софія веде ґрунтова дорога до с. Архиз.

 

Вершина Софія (2А, 3637м).

З цирку п. Кожухова шлях підйому веде закритим льодовиком і виводить в бік ПС відрогу в. Софія. Шлях проглядається досить чітко. Набір висоту 600 м по осипу 20-30º. Далі вихід на зах. плече в. Софія. 300 м простого та середньої складності гребня з вершинною баштою. На гребні: 20 метрів підйому по нескладних скелях, потім дві нитки перил траверсу. Остання мотузка на вершинну башту (15 м). Вершина широка, можна намет ставити. Хреста, що є на фото, ми не знайшли, певно розвалився. Є тур. Спуск шляхом підйому.

Фото 63

  

7. Висновки і рекомендації по проходженню маршруту.

Маршрут пройдено всіма учасниками за виключенням сходження на вершину Софія, що не мала категорійного значення, але була певною прикрасою маршруту. Запасні варіанти не знадобились.

Пройдений маршрут по кілометражу та набору локальних технічних перешкод відповідає 3 категорії складності, як було заявлено.

Максимальна висота в поході 3637м. У жодного з учасників не було симптомів гірської хвороби, що завдячує продуманому графіку акліматизації, заброскам (що полегшили рюкзаки) та попередньому висотному досвіду всіх учасників, крім одного, який між тим адаптувався до висоти без проблем.

Дуже спростило технічну частину те, що всі учасники мали якісні кішки і нам вдавалось проходити досить складні відрізки без провішування додаткових перил.

Група в кількості шести учасників є оптимальною в багатьох аспектах — це збалансованість ваги спорядження (дві трьохмісні палатки, зшивка на трьох, дві мотузки і та ін). До того ж така група досить мобільна — може швидко зібратись, витрачає менше часу на перилах. З психологічної точки зору тринадцять днів не великий строк, що дозволяє уникнути конфліктів.

Оформлення всіх потрібних для проходження маршруту паперів самостійно — значно заощадило наші кошти (похід обійшовся в 230 у.о.), але ми витратили день і нерви пробиваючись крізь тупість місцевих чиновників, тому наступного разу, мабуть звернемось за послугами фірм, чи поїдемо в іншу, менш тоталітарну країну.

Похід був яскравим і цікавим. Ми побачили два гарних і неповторних райони — Домбай та Архиз і отримали масу цікавих і позитивних вражень.